Оксана Петрусенко. Украинский соловей

«Ти співала дзвінко, сильно, незрівнянно»

З відгуків із преси

«Є багато обдарованих акторів, які співають красиво, правильно, технічно, а ось людські душі вони залишають незачепленими ... Оксана Петрусенко не просто виходила на сцену співати, вона йшла сказати людям щось найпотаємніше, найдорожче, йшла віддавати їм своє серце, свої пристрасні почуття ... небувалий темперамент, високе творче горіння, натхнення великого художника завжди полонили в ній. В її безкрайньому чарівному голосі було стільки життя з усіма її фарбами, стільки сили і мужності, що не піддатися його своєрідній красі було неможливо », - так сказав про співачку її партнер по київській сцені М.Гришко. Оксані Андріївні недовго судилося радувати слухачів: доля відміряла їй всього сорок земних років ...

Визначною представницею української вокальної школи, народній артистці Оксані Петрусенко (справжнє ім'я - Ксенія Андріївна Бородавкіна) в лютому цього року виповниться 120 років від дня народження (18.02. 1900 р). До такої знаменної дати в бібліотеці-філії № 2 ЦБС для дорослих відбувся мультиурок «Український соловейко» для жителів мікрорайону.

Ім'я Петрусенко вписано золотими літерами в історію вокального мистецтва. Від природи їй був даний унікальний голос - лірико-драматичне сопрано. Але доля співачки була далека від ідеалу. Нужда, голод йшли поруч все дитинство і юність. Була тільки одна радість - пісні, то сумні, як доля її матері, то широкі, як безкраї українські степи, то іскрометні, якими бувають народні свята. Ще одним важливим скарбом володіла вона: життєрадісним, безтурботним характером. І вірою в свою зірку.

Для високого мистецтва Оксану Петрусенко відкрив Юрій Шумський, якому на репетицію випадково потрапила виснажена тифом висока дівчина в розірваній, з чужого плеча шинелі і в солдатських чоботях на три розміри більше власної ноги. Почувши її голос, молодий актор попросив дівчину заспівати і ... був надзвичайно вражений: «Це не голос, а діамант. Їй би хорошого вчителя ...» Завдяки підтримці Шумського, Петрусенко вступила до Київського музично-драматичного інституту ім. Н.В.Лисенка. Але через складні сімейні обставини і нестачу коштів залишила інститут і стала професійною артисткою, фактично не маючи повноцінної музичної освіти. Заповітна мрія співати на оперній сцені здійснилася не відразу. Перший раз спробувала в Харкові - їй відмовили. Зате запросили в Саратовський оперний. Після нього театри навперебій зазивають Оксану Петрусенко. На вулицях українських міст за Оксаною, де б вона не з'являлася, завжди йшов натовп народу. В останні роки життя Петрусенко настирливо запрошували на роботу до Великого театру, але вона відмовилася покинути Україну.

Співачка мала яскравий драматичний талант, соковитий, унікально виразний голос великого діапазону. За дзвінкий і чистий голос, за чарівний спів і щедру душу народ прозвав Петрусенко українським соловейком.

Гості заходу мали можливість зануритися в чарівний світ української ліричної пісні з репертуару Оксани Петрусенко, насолодитися звучанням дивовижною музики, зануритися в історичні факти біографії знаменитої жінки, відкрити завісу таємниці її загибелі (за однією з версій її отруїла дружина маршала Тимошенка, таким чином позбулася суперниці).

Кращі поети України відгукнулися на неочікувану біду віршами. Про неї горювала вся країна, всі театри, на підмостках яких вона співала. «Український соловейко» затих. А розмови і суперечки про неї не стихли до сих пір. Крапку в нашому заході поставили словами українського поета П.Тичини:

«Й народ, яким жила ти, – вічна сила –

Носитиме твій образ на руках!

Що смерть? Сьогодні хай скосила,

Але не скосить у віках!..