«Лялька-мотанка – берегиня роду»

…Ляльку – мотанку мотаю, До оселі закликаю

Для мого синочка й доні Щастя, радість, гарну долю.

Із самого дитинства ми не уявляємо життя без іграшок. Хлопчики граються машинками, а дівчатка – ляльками. Традиційною забавою в Україні є лялька-мотанка – така собі пані із тканини, зроблена без єдиного шва.

Вважається, що корені ляльки-мотанки сягають Трипільської культури, а це – шість тисяч років до нашої ери. Перші ляльки робили з трави або соломи, а згодом, з поширенням ткацтва, почали використовувати тканину і прядиво.

Давні українці вірили, що саме мотанка є посередником між поколіннями: і тими, хто вже відійшов на той світ, і тими, хто ще не народився. Українці вірили, що, зробивши мотанку, можна просити у Вищих Сил дощу, гарної днини чи добрих новин. Рятувала мотанка і від хвороб. Згідно численних вірувань, хворій людині давали спеціально виготовлену ляльку-мотанку. Після того, як хвороба минала, ляльку спалювали, вважаючи, що вона увібрала в себе негативну енергію. Але, головне призначення ляльки-мотанки – бути оберегом дому, родини.

Традиційна лялька-мотанка не має обличчя. Вважалося, що якщо надати обличчю ляльки людських рис, у неї може вселитися лиха душа. Замість цього на обличчі робили хрест – символ Сонця, життя і нових починань, який ототожнюється з самою людиною, гармонією її фізичного і духовного світів.

Познайомитися з виставкою - колаж «Лялька -мотанка – берегиня роду» можна у бібліотеці. Всі мотанки, представлені на виставці, зроблені власноруч нашими читачами. Ласкаво просимо!